Історія

Історична довідка

Інститут створювався на базі спеціалізованого конструкторського бюро, що функціонувало від середини 50-х років минулого століття, спеціалізація якого тоді полягала у розробці та обслуговуванні комунальної техніки. Подібних організацій на той час не було. Історія цієї значущої для сучасних інженерних систем життєзабезпечення організації почалась у 1962 р. Саме тоді згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 20 грудня 1962 р. №14/28 у Києві створено Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства — НДКТІ МГ.

Тоді ж було підписано наказ про призначення першого директора інституту — Григорія Семеновича Квачова, який очолював інститут 9 років (з 1963 до 1972).

Григорієм Семеновичем було прийнято доленосне рішення: організація має займатися передусім проблемами комунального господарства.

Остаточно сфера завдань та пріоритетів визначилась до 1964-1965 років, і діяльність інституту стала повністю орієнтована на вирішення проблем комунального господарства. Разом із тим відкритим залишались питання наукового супроводу, тому керівництвом активно вживались заходи щодо оснащення відділів необхідним обладнання та науковими кадрами, особливо для водопостачання та очищення стічних вод.

У той час у відділі очищення стічних вод почав працювати Олександр Іванович Давиденко, ветеран інституту. Уряд колишньої УРСР все частіше залучав фахівців інституту до вирішення проблем міського господарства, які вимагали негайних технічних новацій. Замість старої будівлі по вулиці Бастіонній у Києві інститут отримав 9-поверхову новобудову на Урицького, 35, де знаходиться і зараз (вулиця Митрополита В. Липківського, 35). Корпус збудовано до 1970-го року, а переїзд відбувся 1971-го, у його будівництві брали активну участь співробітники інституту.

Будівництво головного корпусу інституту (1968-1970 р.р.)

Найбільш масштабним проєктом цього періоду в історії інституту стала розробка технології озонування води. Дослідження на цю тему проводилися на базі станції Дніпровського водозабору та активізувались у 1964 році, коли до інституту прийшов Григорій Гаврилович Руденко, який раніше працював головним інженером Дніпровської водопровідної станції. У цей період для потреб міського господарства було закуплено французьке озонаторне обладнання, але оскільки не було досвіду його експлуатації, довелося залучати до обслуговування фахівців із Франції. Цілком зрозуміло, що у зв’язку із технічними складнощами гостро постало питання про те, щоб мати аналогічне обладнання вітчизняного виробництва.

Тому в інституті були розроблені нові типи озонаторів, які за своїми технологічними параметрами не поступалися  французьким. Завдяки вкладу фахівців НДКТІ МГ озонування питної води в країні стало впроваджуватися більш інтенсивно.

У ті ж роки в інституті почав працювати аспірант Київського інженерно-будівельного інституту Артур Йосипович Саркісян, який займався темою штучного поповнення підземних вод, що дозволило створити серйозну теоретичну базу для цього напрямку.

У 1972 році директором інституту призначено Володимира Пилиповича Веклича, який очолював інститут 15 років. Володимир Пилипович був винахідником тролейбусного потягу (1966 р.), автором 45 наукових праць та 17 авторських свідоцтв.

На початку 70-х років колектив інституту працював над вирішенням питання знезалізнення підземних вод, яке на той час було актуальним напрямком та на довгі роки став фундаментальним і ще більше зміцнив авторитет організації.

Протягом кількох років в інституті вивчали вітчизняний та зарубіжний досвід, а також розробляли технологічні процеси, які випробовували у виробничих умовах. У результаті було створено унікальну установку знезалізнення води, яка завдяки застосуванню у промислових масштабах допомогла вирішити проблему знезалізнення не лише в містах України, а й у багатьох інших країнах.

Кількість впроваджених в експлуатацію установок вимірювалася десятками, а згодом (починаючи з 70-х років) — сотнями. Тільки в Україні було встановлено понад сто фільтрувальних установок зі знезалізнення води, що за сукупністю становить понад 60 станцій. Загалом у країні було впроваджено понад 200 станцій знезалізнення, з урахуванням тих, що були виконані не тільки у металі, а також і в залізобетоні.

У 1973-1974 роках розпочалися роботи за принципом «наскрізне планування науки»: від теоретичних і пошукових робіт — до серійного виробництва та впровадження. Знезалізнення питної води стало однією з таких тем. Було розроблено повний технологічний цикл, а представлені розробки зрештою набули визнання по всьому колишньому СРСР. Інститут же був визнаний головним за цим напрямом — і в номенклатуру заводів для виготовлення були включені фільтри для знезалізнення води, розроблені НДКТІ МГ.

Таким чином, пройшовши період становлення та розвитку, інститут до середини  70-х років XX століття став великою науковою установою, на базі якої проводилися численні лабораторні та пілотні дослідження з очищення та кондиціювання природних та стічних вод.

На цей момент у структурі інституту успішно функціонували відділи водопостачання, очищення стічних вод, міського електротранспорту, міських доріг, стандартизації, житлового фонду, механізації та інші, а також 5 конструкторських підрозділів.

Крім того, у складі інституту перебував відділ науково-технічної інформації, до якого входили патентний сектор та науково-технічна бібліотека.

Враховуючи високий рівень розвитку інституту та його значні досягнення, Постановами Ради Міністрів УРСР від 13.01.1976 р. №17 та від 19.05.1980 р. №351 НДКТІ МГ було визначено головною організацією України в галузі наукових розробок у сферах питного водопостачання, очищення міських стічних вод, міського електротранспорту, охорони праці та стандартизації у галузі житлово-комунального господарства.

У період з 1987 до 2006 року інститут очолював Геннадій Павлович Щербина, автор 57 наукових праць та 4 авторських свідоцтв, авторитет якого було визнано як в Україні, так і за кордоном.

Щербина Геннадій Павлович

На межі 70-80-х років розроблявся новаторський напрямок застосування цеолітів, велике родовище яких розташоване на Закарпатті.

Одна з найцікавіших властивостей цього мінералу полягає в тому, що він є природним іонообмінником або катіонообмінником. Робота з цим мінералом була спільним проєктом з Інститутом колоїдної хімії Академії наук України за підтримки спеціалістів-геологів. Результати цих досліджень принесли дуже велику користь у 1986 році, коли сталася Чорнобильська трагедія. Природний цеоліт виявився, по суті, єдиним природним фільтром, який міг знезаражувати забруднену радіонуклідами воду. Технологія, яку розробили фахівці ДП «НДКТІ МГ», дозволила знизити радіоактивність води на три порядки.

Станція знезалізнення води, місто Львів

Цеоліт як фільтр виявився також дуже ефективним і для знезалізнення води на тих ділянках, де раніше застосовувався дрібнодисперсний гранітний щебінь. Така технологія почала випробовуватись на початку 90-х і була реалізована у Львові, де за проєктом ДП «НДКТІ МГ» побудовано станцію знезалізнення питної води. Підґрунтям для розробки цієї технології стали дисертаційні дослідження Валерія Анатолійовича Кравченка. Базуючись на наукових дослідженнях Валерія Кравченка, було розроблено також технологію знефторювання води. Вона виявилася настільки оригінальною, що викликала інтерес навіть у фахівців зі США.

Її демонстрували потенційним замовникам, наприклад, представникам міста Ріо-Верді (штат Арізона), де ця розробка показала дуже високу ефективність і за ступенем очищення навіть перевершила місцеві стандарти. Впровадження цієї технології могло б стати не тільки технологічним, іміджевим, а й економічним проривом для інституту.

Проблеми, пов’язані з обслуговуванням міського господарства, завжди були у центрі уваги науково-дослідної діяльності інституту. За піввіковий період свого існування фахівцями інституту створено сотні технологічних рішень, частина з яких є конкурентоспроможними й досі. За визначні досягнення у розвитку галузевої науки співробітники інституту на чолі із завідувачем відділу водопостачання Руденком Г.Г. було удостоєно звання Лауреатів Державної премії України в галузі науки та техніки.

Робота відділу очищення стічних вод займає почесне місце в історії інституту. В період формування установи напрямок очищення стічних вод був одним із найпроблемніших для міського господарства. Із розвитком інституту відділ очищення стічних вод став одним із найвпливовіших завдяки науковим напрацюванням. Розробки фахівців ДП «НДКТІ МГ» у цій галузі виявилися передовими, простими та надійними в експлуатації.

У відділі впродовж багатьох років працювала плеяда видатних спеціалістів: Єршов А.В., Земляк М.М., Давиденко О.І., Добровольська Ж.К., Муравйова Н.В., Свердликов А.І., Аваліані Л.М. та Микола Дмитрович Лессік, який дотепер працює в інституті та є видатним науковцем у галузі очищення стічних вод та обробки осадів; він є розробником проєкту Закону України «Про водовідведення населених пунктів».

Розробки відділу — відстійники вертикального та радіального типів, аеротенки-освітлювачі, аероакселатори, аероокислювачі радіального типу, аеробні стабілізатори осадів стічних вод та багато інших споруд — працюють і зараз, це «дітище» ДП «НДКТІ МГ».

В інституті створені та пройшли випробування понад 10 розробок для фізико-хімічного та біологічного очищення стічних вод, а також обробки та утилізації осадів.

Була винайдена та апробована у виробничих умовах технологія біологічного очищення стічних вод у шарі зваженого мулу, що зменшувало навантаження на масу активного мулу в зоні аерації аеротенку та переносило процес вилучення органічних забруднень у зону вторинних відстійників споруди.

У місті Славутич досі працює станція фізико-хімічного очищення стічних вод, розроблена фахівцями інституту.

Відділ механізації санітарного очищення є ще одним історично значущим. Цим підрозділом спільно з конструкторськими відділами №1, 2, 5 розроблялися схеми санітарного прибирання, вивезення та утилізації сміття, машини та механізми щодо вирішення цих питань: самохідні малогабаритні машини для прибирання сміття з комплектом навісного обладнання, комплект обладнання для мотоблоку для утримання прибудинкових.

Окремо розроблялися машини для прибирання прибудинкових територій, скверів та парків, активну участь у їх розробці брав Шекель Олександр Йосипович та Петрунек Віктор Васильович: машина для пересадки дерев із грудкою землі, викорчувач пнів та цілий ряд газонокосарок.

Відділ міського електричного транспорту та Науково-випробувальний центр міського електричного транспорту займає особливе місце в інституті, його колишні та теперішні співробітники Збарський Л.В., Абелевєв З.А., Будничеко В.Б., Шматков В.О., Кривуля В.В., Джола Н.Д. та інші працювали над створенням нових видів міського електричного транспорту, провели випробування понад 55 типів рухомого електричного транспорту України.

Збарський Леонід Володимирович

Період становлення України в якості незалежної держави виявився надзвичайно важким як для всієї вітчизняної науки в цілому (особливо прикладної), так і для інституту. Хоча навіть у таких складних умовах робота ДП «НДКТІ МГ» і в новому тисячолітті виявилася затребуваною. Вже у 2000-му році в інституті створено власний проєктний підрозділ, і тепер вся проєктна частина виконується силами одного інституту. Фахівці довели до досконалості технологію обробки промислових вод та осадів водопровідних станцій.

З 2006 до 2021 року інститут очолював Валерій Анатолійович Кравченко, автор 101 наукової праці та 3 авторських свідоцтв, науковий авторитет якого був визнаний як в Україні, так і за її межами.

Кравченко Валерій Анатолійович

Під його керівництвом було омолоджено колектив інституту, відбувся приплив грамотних та перспективних кадрів. Було скеровано курс на розроблення нормативно-законодавчої документації сфері житлово-комунального господарства. Розроблено проєкт Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», проєкт змін до нього, проєкт загальнодержавної програми «Питна вода України» та внесення змін до неї.

З урахуванням європейського курсу України та Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС у галузі водовідведення та захисту довкілля, провідними фахівцями інституту розроблено проєкт Закону України «Про водовідведення населених пунктів», в якому враховано вимоги Директиви ЄС «Про у очистку міських стічних вод» та інтегровано їх в національне законодавство.

У галузі нормування інститутом з урахуванням вимог європейського та національного законодавства розроблено та впроваджено зміни до державних будівельних норм «Благоустрій територій», «Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проєктування», будівельні норми «Планування та забудова територій», «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище».

З 2009 року ДП «НДКТІ МГ» на замовлення Мінрегіону готує «Національну доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні» відповідно до ст. 9 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання і водовідведення», на виконання постанови КМУ від 29 квітня 2004 року №576, що на цей час залишається єдиними офіційним документом щодо якості питної води та стану питного водопостачання і водовідведення в Україні.

Крім того, для функціонування підприємств водопостачання та водовідведення інститутом розроблено проєкти ряду нормативних документів, зокрема, правила користування системами водопостачання та водовідведення, правила експлуатації водопостачання та каналізації, методика розрахунку технологічних нормативів використання питної води при наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, методики розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах ВКГ, порядок повторного використання очищених стічних вод та осаду за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій забруднювальних речовин, правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення.

Спеціалісти ДП «НДКТІ МГ» за останні десять років успішно співпрацювали та реалізовували проєкти з міжнародними організаціями, такими як ЮНІСЕФ Україна, KfW-банк, ЄБРР, ЄІБ та USAID.

Проєкт щодо оцінки ризиків, пов’язаних із використанням хімікатів на Білогорівській фільтрувальній станції було високо оцінено спеціалістами з водопостачання ЮНІСЕФ Україна та Попаснянським водоканалом.

Також було розроблено проєктно-кошторисну документацію та отримано позитивні експертні висновки для реконструкції швидких фільтрів, станцій дозування коагулянту та активованого вугілля для Білогорівської фільтрувальної станції.

Успішно реалізуються проєктні роботи за підтримки Українського союзу промисловців і підприємців, литовських та ізраїльських партнерів, хорватських партнерів, французькою фірмою SUEZ.

Для Чернівців розроблено техніко-економічне обґрунтування реконструкції і розвитку системи водопостачання, яке затверджено КМУ.

Під керівництвом Валерія Кравченка, крім роботи над проведення найвідомішого форуму спеціалістів водопровідно-каналізаційного господарства — Міжнародний конгрес та технічну виставку «ЕТЕВК» (екологія, технологія, економіка, водопостачання, каналізація), що проходив один раз у два роки в м. Ялта та м. Чорноморськ.

Відкриття міжнародного конгресу та виставки «ЕТЕВК», 2019 рік

З 2021 р. інститут очолює Марина Геннадіївна Голюк, яка у надскладних економічних умовах продовжує керувати інститутом, підтримуючи його науковий авторитет у комунальній галузі. Під її керівництвом інститут атестовано як наукову установу Міністерством науки та освіти України та внесено до реєстру установ, які мають підтримку держави.

Велика увага приділяється публікаційній активності молодих співробітників інституту.

ДП «НДКТІ МГ» динамічно розвивається, зберігаючи традиції, закладені працею кількох поколінь талановитих учених.

Як від заснування, так і дотепер фахівцями інституту здійснюється повний комплекс робіт: від наукових досліджень, розробки проєктно-кошторисної документації — до впровадження та відповідного авторського супроводу будівництва об’єктів інфраструктури міського господарства. Продовжується співпраця з міжнародними партнерами. Інститут здійснює всебічну наукову підтримку галузевих асоціацій «Укрводоканалекологія», «Питна вода України» та «Асоціація управління відходами».

ДП «НДКТІ МГ» – це державний науковий інститут, який працює для розвитку житлово-комунального господарства України.